Більшість людей знають Вільяма Шекспіра як автора “Гамлета” і “Ромео та Джульєтти”. Але за цим іменем ховається людина, про яку ми знаємо набагато менше, ніж нам здається. І чим глибше копаєш, тим дивніші речі вилазять назовні.
Людина, від якої майже не лишилось документів
Ось парадокс: один із найвідоміших письменників в історії людства залишив після себе катастрофічно мало особистих слідів. Жодного листа, жодного щоденника, жодного рукопису п’єс з його власноруч написаним текстом. Збереглось лише шість підписів — і всі вони написані по-різному. Це одна з причин, чому досі існує так звана “шекспірівське питання”: чи справді цей чоловік із Стратфорда-на-Ейвоні написав усе те, що йому приписують.
Деякі дослідники всерйоз підозрюють, що за псевдонімом “Шекспір” міг ховатись Френсіс Бекон, граф Оксфорд або навіть ціла група авторів. Більшість академіків із цим не погоджуються, але суперечки не вщухають уже понад двісті років.
За підрахунками лінгвістів, словниковий запас Шекспіра становив близько 30 000 слів — утричі більше, ніж у середньостатистичного освіченого англійця його часу.
Він сам вигадував слова, і ми досі ними користуємось
Це не перебільшення. Шекспір увів в англійську мову понад 1700 нових слів — або вигадав їх, або першим зафіксував у письмовому вигляді. Серед них:
- bedroom (спальня)
- lonely (самотній)
- generous (щедрий)
- obscene (непристойний)
- swagger (зухвала поведінка)
- addiction (залежність)
Тобто щоразу, коли англомовна людина каже, що їй “lonely” або що вона має “addiction” до кави, вона, по суті, цитує Шекспіра. Непогана спадщина для людини без університетської освіти.
Особисте життя — повне білих плям і дивних деталей
Шекспір одружився у 18 років на Енн Гетевей, якій було 26. За тогочасними мірками — досить нетипова пара. Їхня перша дитина народилась через шість місяців після весілля, що красномовно говорить про обставини шлюбу.
Далі — ще цікавіше. У своєму заповіті він залишив дружині “другий за якістю ліжко”. Дослідники до сих пір сперечаються: це образа, жарт чи насправді почесний дарунок, адже найкраще ліжко в будинку традиційно призначалось для гостей.
Між 1585 і 1592 роками про Шекспіра взагалі немає жодних документальних свідчень. Сім “загублених років” — як їх називають біографи. Що він робив увесь цей час, залишається загадкою.
Театр “Глобус” і пожежа через гарматний постріл
Шекспір був не просто драматургом — він був співвласником театру “Глобус” у Лондоні. А ще актором, який грав у власних п’єсах (щоправда, переважно другорядні ролі).
У 1613 році під час вистави “Генрі VIII” театр згорів дотла. Причина — гарматний постріл як сценічний ефект підпалив солом’яний дах. На щастя, загиблих не було, хоча один глядач отримав опіки штанів (і, за переказами, загасив їх пивом).
П’єси Шекспіра перекладені більш ніж 80 мовами і щороку ставляться у понад 100 країнах. За кількістю постановок він досі не має конкурентів серед драматургів будь-якої епохи.
Що він написав і коли — коротко по справі
| Твір | Приблизний рік | Жанр |
|---|---|---|
| Ромео та Джульєтта | 1594-1596 | Трагедія |
| Гамлет | 1600-1601 | Трагедія |
| Сон літньої ночі | 1595-1596 | Комедія |
| Макбет | 1606 | Трагедія |
| Буря | 1610-1611 | Романтична драма |
| Отелло | 1603-1604 | Трагедія |
За неповних двадцять років активної творчості Шекспір написав 37 п’єс, 154 сонети і кілька поем. Для порівняння: більшість сучасних письменників за все життя видають десяток книг.
Чому він досі актуальний — і це не пафос
Цікаві факти про Шекспіра часто зводяться до анекдотів і курйозів, але за ними варто бачити головне: він писав про речі, які не старіють. Ревнощі, влада, зрада, кохання, страх смерті — його персонажі переживають те саме, що переживають люди сьогодні.
Його п’єси ставились за часів чуми, воєн, революцій. Вони ставляться і зараз — у класичних декораціях, у сучасних костюмах, у кіно, в театрах просто неба. Якщо твої тексти витримують п’ятсот років і три десятки мов — ти, мабуть, справді щось зрозумів про людей.
І нехай ми не знаємо точно, як він виглядав, що думав і де пропав на ті сім загадкових років — це лише додає до образу якоїсь особливої глибини. Людина-загадка, яка залишила після себе більше слів, ніж будь-хто інший.
