І П’яццола, і Гленн Міллер.

4 марта 2011 Марлен Агдамов ("Народна трибуна") (2207 | Поделитесь вашим мнением )

А ще у репертуарі відомого інструментального квартету «Лабіринт», віртуозній грі якого рукоплескала публіка низки престижних концертних залів Старого й Нового Світу, десятки, якщо не сотні творів різних жанрів, стилів та забарвлень. «Союзу» двох домбр (Євген Діденко та Андрій Кузь), балалайки-контрабаса (Сергій Нефьодов) та ще одного інструмента, про який, разом з виконавцем, піде далі, під силу практично будь-яка композиція. Це засвідчують і чисельні нагороди (в т. ч. і Гран-прі) міжнародних конкурсів.

Їх викликала «на біс» публіка престижних концерт-холів Європи та Америки. Українські хлопці здійснили справжній культурний прорив, зумівши донести до свідомості вибагливого західного слухача музичну «мову» глибоко автентичних народних музичних інструментів. За лаштунками керівник — Сергій Нефьодов так сформулював творче кредо сценічного колективу: «Ми поставили собі за мету відродити у душах любов до живої музики, живого звучання, донести слухачеві відвічну гармонію, сприйняття якої приносить катарсис — високе очищення, вириваючи душу з темряви та виру життєвих непорозумінь, даючи можливість мислити, насолоджуватись, творити».

Судячи з усього, вони успішно просуваються до своєї мети. Черговим кроком на цьому шляху стали їхні глухівські гастролі. У нашому місті «Лабіринт» дав один концерт. Він минув, що називається, на одному подиху, або, вірніше, високій ноті — любові до її Величності Музики. Глухівська публіка (і не лише, послухати квартет прибули навіть естети з сусідньої Шостки) виявилася не згіршою за нью-йоркську, софійську, варшавську, продемонструвавши здатність чітко розрізняти музичне зерно від невибагливих фонограмних «плевел»… Такого буревію аплодисментів ці стіни, мабуть, не пам’ятають. По ходу, і коли звучала класика (окрім згаданих авторів, у програмі були Гальяно, Козлов), і простіші речі — на кшталт «Жарту» Дербенка, циганківського «Перевоз Дуня держала» чи невмирущого «Польоту джмеля» Римського-Корсакова, у щільно наповненому слухачами залі майже зримо відчувалася «електрика» — той зв’язок слухача й виконавця, без якого про справжній сценічний успіх годі навіть і мріяти. А ще, мабуть, уплинув і фактор особистості — четвертого учасника квартету, про якого поки не йшлося — нашого земляка, баяніста Євгена Грибана, чий перший наставник — Михайло Смоленський знаходився у залі, спостерігаючи за вихованцем,і дочекався моменту, коли той виголосив слова гарячої вдячності на його адресу. А як на наш сторонній погляд, на те саме заслуговують і батьки баяніста — Світлана та Валерій Грибани, які зробили дуже багато, аби глухівчани вкотре змогли відчути насолоду від спілкування з прекрасним, і, звісно, колектив ПК та міський відділ культури (чого лише вартий натхненний конферанс Олени Самощенко), який не просто забезпечив всі технічні умови для успіху, а поставився до справи, що називається, «з іскоркою».

Категории:

Пост написан:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *