Картина інколи була просто вражаючою: гудів могутній 360-пудовий дзвін, бахкали гармати, а по Клевені на багатовесельних козацьких "чайках" вирушали в похід іноки, через чорні сутани котрих проглядалась суто військова виправка. Чого це так завзято почав готувати їх до ратної справи новопризначений наставник, гартуючи як-спартанців: примушуючи обливатися до пояса холодною водою, ганяючи пагорбами, яругами і болотами, котрими геть перерізана місцевість навколо Будищ?
З появою "Енеїди" Івана Котляревського настає етап створення українських граматик. У1805 році була написана, а 1818 року видана "Грамматика малороссийского наречия" Олексія Павловського. Її автор народився 1773 року у нашій Сосновці, яка тоді мала назву Шутівка.
Рівно сто років тому поріг Глухівського вчительського інституту перетнув худорлявий сором’язливий юнак з Сосниці, ім’я якого через певний час згадуватиметься виключно з означенням «геній світового кінематографу» та буде вкарбоване в офіційну назву вишу, який дав йому дорогу в життя
Серед видатних громадських діячів, пов’язаних з Глухівщиною особливе місце займає Микола Миколайович Неплюєв. Його рід, знаний ще за часів Московської Русі, згідно з даними "Русского биографического словаря", сягає витоками до боярина Андрія Івановича Кобили, чий праправнук на прізвисько Неплюй і дав початок власне Неплюєвим. В XVIII ст. вони наблизились до двору, час від часу стаючи таємними радниками, сенаторами, посланниками. Були серед них і відомі церковні діячі. З XIX ст. Неплюєвих також знали в Європі як застосовувачів новітніх наукових розробок у сільському господарстві.
"На выполнение постановления ЦК КП Украины и совета Министров УССР, на базе ремонтных мастерских Глуховской РТС организовать Глуховский завод агрегатных узлов.". Из этих строк приказа начальника управления тяжелого машиностроения 7 октября 1961 года началась биография нашего предприятия… Скелет коллектива составили кадровые рабочие мастерских. В конце 8-й пятилетки на заводе уже было свыше 300 единиц разных станков.
Улица, которая несколько раз меняла свое название – Воронежская, Шосткинская, Терещенко, Ленина, и снова Терещенко – начинается от бывшего предместья «Солдатская слободка» (ул. Суворова).
С запада центральная улица города начинается с Киевских крепостных ворот, построенных в ХVIII в. по проекту архитектора Андрея Квасова. До пожара 1748 г. от них шла прямая улица на Соборную площадь. На фото видно, что ворота строились по направлению к Николаевской церкви, стоящей на площади.
У останній чверті XVІІІ ст., відбуваються перетворення у суспільно-політичному та у релігійному житті північного Лівобережжя. У зв’язку з новим адміністративно-територіальним поділом у березні 1785 р було створено Новгород-Сіверську єпархію. До її складу увійшли одинадцять повітів: Глухівський, Конотопський, Коропський, Кролевецький, Мглинський, Новгород – Сіверський, Новомістський, Погарський, Сосницький, Стародубський, Суразький.
Переименованная в советское время в Интернациональную, улица брала своё начало с большого фруктового (Хоменковского) сада. Сейчас на его месте расположены санстанция, медучилище со студенческим общежитием, прочие постройки. Одним из первых по нумерации был дом уважаемого в Глухове врача-венеролога Шигорина
До своего переименования в 2009 г. известна глуховчанам как улица Парижской Коммуны. Первое название (Дергуновская) получила от фамилии Дергун, чьё домовладение находилось на этой улице. Позже он проживал по ул. Большая, которая шла от Московских ворот в направлении с. Сварково.
