Дещо про будівництво XVIII ст. у Глухові

9 февраля 2011 За матеріалами Олександра Тригуба ("Народна трибуна") (3100 | Поделитесь вашим мнением )

Протягом майже усього XVIII ст. Глухів мав статус столиці Гетьманщини і був центром розвитку державності, культури й мистецтва. Пожежа 1748 р., яка «истребила весь город и предместья по дорогам в Рыльск и Путивль», започаткувала новий етап містобудування.

Указом Сенату від 28 червня 1748 р. передбачалося вперше в Україні відбудувати місто за єдиним регулярним планом. Процес відновлення Глухова тривав близько півстоліття. Цією справою займалась спеціально створена гетьманом К. Розумовським «Экспедиция Глуховских и Батуринских строєний», куратором якої згодом був член Другої Малоросійської колегії Василь Туманський. На підставі архівних документів, зокрема листування В. Туманського з П. Румянцевим, а іншими посадовцями 1776 — 1779 рр. спробуємо доповнити наявні відомості новим матеріалом.

У 1771 р. будівельними роботами у Глухові опікувався Андрій Квасов, з яким уклали п’ятирічний контракт, причому заробітна плата А. Квасова була «превосходна получаемой архитекторами по договорам в самой столице». Проте покладених на нього сподівань архітектор не виправдав. Так, 7 березня 1776 р. П. Румянцев писав, що в планах, надісланих йому А. Квасовим, «не вижу я сделанных относительно архитекторской науки всех тех помечаний по которым можно было бы мне состановить точные мероположения». Оздоблення будинку генерал-губернатора також було виконане з численними похибками, зокрема «не предусмотрел он при начатий оной заблаговременно, что для прочности надлежит ее покрасить, через что упущено более четырех лет даже что и железо начало уже в порчу приходить». Проте після закінчення терміну контракту Договір з А. Квасовим усе ж таки було продовжено. Скоріше за все, це сталося внаслідок відсутності гідної заміни.

Відбудову Глухова гальмувала низка чинників, і, по-перше, відсутність кваліфікованих спеціалістів, у липні 1777р. В. Туманський звітував П. Румянцеву, що ремонтні роботи на Троїцькій церкві гальмуються через відсутність майстрів, а ті, що приходили, вимагали велику зарплату. Про те ж йдеться і в рапорті від 2 травня 1778 р., де В. Туманський пропонував відправити відповідні укази в полкові канцелярії та магістрати, щоб охочі майстри прийшли в Канцелярію Малоросійського скарбу для торгу. По-друге, відчувалася нестача матеріалів для будівництва. У квітні 1778 р. В. Туманський писав про нестачу цегли та вапна. Скарбовій канцелярії було наказано продовжити роботу з виробництва цегли та вапна та розпочати роботи з добування каменю для фундаменту. Не менш важливою проблемою була відсутність кваліфікованого архітектора на завершальному етапі будівництва. У 1777 р. А. Квасов, занеміг, «а без него каменщиков договорить и вверить им самим починку и исправление той церкви (Троїцької) Скарбовая канцелярия сама не может. А только одна разборка церкви в тех местах кой вовсе разрушилась, продолжается безостановочно» . За відсутності планів архітектора не відбувалося також і будівництво двох дерев’яних «башень» на Троїцькій церкві. Таким чином, підсумовував В. Туманський, «оставшееся время лета проходит без работы». 30 грудня 1777 р. А. Квасов подав до канцелярії Малоросійського скарбу рапорт, з повідомленням, що через хворобу не може виконувати обов’язки головного архітектора та скласти кошторис будівництва.

Категории:

Пост написан:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *