Глухов - гетманская столица. Тысяча лет истории.
http://hlukhiv.com.ua/search/

Шапорінська нота

 (Просмотров3061 | Комментариев0) Версия для печати
Автор:  

8 листопада 2012 року виповнилося 125 років з дня народження видатного композитора сучасності Ю. О. Шапоріна. Для нас, глухівчан, це ім’я, як нікому, особливо дороге і близьке, бо Шапорін народився у Глухові, тут пройшли його дитячі та юнацькі роки


Нашому землякові випала дуже почесна і нелегка місія: продовжити музично-культурну традицію східнослов’янської цивілізації в умовах бурхливих змін ХХ ст., яку він, можна сказати, виконав з блиском, написавши низку прекрасних оркестрових і сольних композицій, і був визнаним класиком ще за свого життя. Його особистість і музика (в нашому випадку дуже важко відділити одну від одної ці дефініції) стали цілим епохальним явищем.

Поява його на світ саме у провінційному Глухові видається цілком закономірною: колишня гетьманська столиця на другу половину ХІХ ст. продовжувала нести в собі доволі потужний культурний потенціал, який, до всього, ще й підживлювався фінансовими засобами Терещенків. Свою роль зіграла й генетика: батько — обдарований художник, мати — випускниця Московської консерваторії, учениця Н. Рубінштейна та Н. Звєрєва, онучка відомого літературного діяча, приятеля Пушкіна В. Туманського. У Глухові тоді мешкало чимало класних виконавців, функціонувало декілька сильних хорових колективів, одним словом — існувало повноцінне середовище для становлення талантів у царині музики й співу. Саме тут мистецьке «его» юного Шапоріна отримало адекватне живлення: достоту юного віку він спробував себе у співочому ансамблі, хорі, писанні музики. Але свій свідомий життєвий шлях розпочав все ж з класичної освіти, вступивши, за наполяганням батьків, на історико-філологічний факультет Київського університету. Вдягнувши студентську тужурку альма-матері ім. святого Володимира, він, тим не менш, продовжував активно займатися музикою, причому настільки, що привернув увагу славетного Миколи Лисенка, який і порадив переїхати до Петербургу, аби повніше реалізувати свій мистецький потяг. У імперській столиці юнак продовжує оволодівати «серйозним» фахом юриста, а з 1912 р. вступає до консерваторії, де його взяли під опіку композитори світового масштабу — А. Глазунов та С. Танєєв. Дуже швидко Ю. О. Шапорін став вхожим до найвищих мистецько-інтелектуальних кіл Росії. У списку його близьких приятелів, наприклад, були, окрім згаданих, композитори М. Черепній, М. Штейнберг, такі літературні світочі епохи, як Максим Горький, О. Блок, О. Толстой, художники О. Бенуа, Б. Кустодієв, режисер М. Акімов.

Закінчення консерваторії припало на 1918 рік, коли країна переживала хоч і вельми трагічний, але, тим не менш, дуже цікавий період історії. Для молодого покоління митців тоді розкрився практично необмежений простір для втілення в життя своїх творчих амбіцій. Юрій Шапорін з головою поринув у роботу по формуванню молодого радянського театру; працював на сценах Великого драматичного, драмтеатру Петрозаводська, згодом — провідних московських закладів — Вахтангівського, Центрального дитячого, МХАТу, Малого. Йому доводилося завідувати музичною частиною, диригувати і, звичайно ж, писати музику до спектаклів, серед яких були «Король Лір», «Багато галасу з нічого», "Комедія помилок" Шекспіра, "Розбійники" Шіллера, "Одруження Фігаро" Бомарше, мольєрівський "Тартюф", пушкінський "Борис Годунов", "Аристократи" М. Погодіна (а згодом і, висловлюючись сучасним сленгом, саунд-трек до знятого за мотивами цього твору фільму «Ув’язнені»), Щодо «фільмової» теми, варто нагадати, що Шапорін став одним з піонерів музичного оформлення звукового кіно. Його загальний доробок включає музику до 20 спектаклів та 8 кінострічок — дуже солідний послужний список. Унікальною річчю в цьому ряду є «Шутейная сюита» для незвичайного виконавського складу (духові, домбри, баяни, рояль та ударні) — стилізація, за словами самого композитора, т. зв. народного лубка, за мотивами лєсковської «Блохи».

У двадцяті Шапорін створює також дві сонати для фортепіано, симфонію для оркестру та хору, низку прекрасних романсів, твори для соло з оркестром, хорові композиції для армійського ансамблю. їх тематика є показовою для того часу. Вона суміщає пісенні мотиви доби революції-та громадянської війни («Яблочко», «Марш Буденного») з музичною мовою російської класики. У зв’язку з останнім, слід нагадати, що у фаховому середовищі за Шапоріним стійко закріпилося реноме останнього представника т.зв. богатирського стилю.

Дуже плідними, попри загальну похмуру атмосферу, стали для композитора 30 роки. Саме тоді він написав свої кращі романси, почав роботу над оперою "Декабристи". Висока майстерність, притаманне творчості Шапоріна злиття епічного й ліричного компонентів знайшли яскраве й послідовне втілення у симфонії-кантаті "На поле Куликовом", задуманої ще в часи знайомства з Блоком, який, до речі, дав на неї високе благословення маловідомому тоді музиканту. При прослуховуванні складається враження, що твір насичений своїм окремим життям, рухом…

Безумовно, видатним твором Шапоріна є й "Декабристи", лібрето до яких написав, за мотивами О. М. Толстого ще один класик — Вс. Рождественський.

Багатогранний талант Ю. О. Шапоріна знайшов своє застосування й на ниві громадського служіння. Він дуже багато займався музично-просвітницькою діяльністю; виступав у спеціалізованих та популярних виданнях як об’єктивний критик, а з 1939р. до останніх років вів клас композиції та інструментовки у Московській консерваторії, виховавши низку видатних композиторів: Р. Щедріна, Є. Свєтланова, М. Сідельникова, О. Флярковського, Я. Яхіна.

На закінчення ще раз зазначимо, що у надзвичайно складний період розвитку музичного мистецтва, коли старі традиції стрімко відходили в небуття, залишаючи простір для всіляких модерністських (як потім з’ясувалося — тупикових) течій, саме Юрій Шапорін зміг передати суть епохи простою, зрозумілою і, водночас, значимою мовою, залишившись в історії як носій багатих і життєвих традицій східнослов’янського музичного мистецтва. А ще (ознака справжньої геніальності!) зумів внести в останнє і свою особисту інтонацію — шапорінську ноту.




Портрет на фоні музики

З особливим хвилюванням і по-святковому піднесеним настроєм зібралися любителі музики у залі школи мистецтв на ювілейну лекцію-концерт, присвячену 125-річчю з дня народження композитора. Відкривши захід, директор школи О. О. Сакун запросила відвідати присвячену славетній даті виставку в шкільному класі-музеї Ю. О. Шапоріна.

Знайомлячи присутніх зі сторінками біографії та творчості композитора, ведуча — Олена Смоленська розповіла про його дитинство, роки навчання, зв’язки з видатними сучасниками. Можна було ознайомитися також з деякими творами Юрія Шапоріна — як у запису, так і наживо. Високу професійну майстерність продемонстрували викладачі Н. М. Репетун, В. В. Рябініна, І. О. Сидоренко, А. М. Мироненко та учні: Артур Зальотов (викладач Н. М. Репетун) та Роман Маханьков (О. А. Оничко). Таким чином, повага та любов глухівчан до славетного земляка отримали наочне втілення.

Захід з нагоди ювілею Юрія Шапоріна відбувся й у краєзнавчому музеї, де головний зберігач фондів — О. В. Онопрієнко — провела лекцію за участю викладачів та учнів школи мистецтв.



Юрій Шапорін


 
Поделиться с друзьями → 


Комментарии:


Пока комментариев нет.

Добавление комментария
Имя
Комментарий
**текст** - жирным, --текст-- - перечеркнутый, __текст__ - подчеркнутый
 
Вы можете редактировать свой последний комментарий

Введите символы,
изображенные на картинке,
в поле.
Введите символы, изображенные на картинке






Наш сайт участвует в проекте "Города Украины".