* * *

Одне мою душу тривожить питання:
Чому на Вкраїні все згоди нема,
Чому ми не разом, а є "западяни"
І східні вкраїнці, адже ми сім'я?

Чого брат від брата відрікся навіки,
Чому рідна матінка стала чужа,
Для чого за страченим щастям тужити? –
Його не повернеш, його вже нема.

Чому б не з'єднатися нам усім разом,
Створити величну, красиву сім'ю,
Створити прекрасне майбутнє в державі
І мову любити дзвінку, голосну.

Звичайно, нелегко забути минуле,
Нелегко відкинути спогад душі,
Але ми повинні, бо ми – українці,
Ми є, були й будемо вічно живі.

Давайте відкриємо заспані очі,
Прокинемось всі від тривалого сну
І станемо разом боротись за славу,
За рідну державу свою молоду!