Петро розлючений вершив

свій суд жорстокий і неправий,

коли вже Меншиков лишив

сліди в Батурині криваві.

Коли по Глухову тягли

подобу гетьмана старого,

Мазепі хвилі ковили

стелились лагідно під ноги.

Глухів мій, твій Соборний майдан

Чув, як гетьман озвавсь при народі.

Світ горів, в серце бив барабан

В день, коли ти отримав клейноди.

Одне мою душу тривожить питання:
Чому на Вкраїні все згоди нема,
Чому ми не разом, а є "западяни"
І східні вкраїнці, адже ми сім'я?

Стихи:

"Україна"

"Батьківщино моя люба!"

"ПІСНЯ"

Позаду Петербург, Москва, Росiя...
А шлях на пiвдень - наче птаху в iрiй.-
Весняне небо - Божая краса!
Неначе доля Бога попросила
Дорогу в край, де вищi небеса.

(Випускникам присвячується)
Згасає плинний час
В тенетах рокiв-павутин...
Я знову згадав про Вас,
Як лист закружляв золотий...

В граненый мой пустой стакан
Попал усталый таракан.
Набегавшись по дну сосуда.
Он понял, что не та посуда.

Говорун — это птица такая,
Ни минуты не может молчать,
Ей под стать не сыскать попугая
Тот не сможет так много кричать.

Как-то странно сегодня стучат.
Очень громко часы на стене.
Барабанят второй час подряд.
Разъедая спокойствие мне.

Простим друг другу все грехи
И прегрешения простим.
На свете cтолько чепухи,
Различной грязной шелухи,
Пустых обид, ненужных ссор.

Така у життя мені випала доля
Чи, може, наврочено так на роду —
Із виру життя повертаюсь додому,
Спішу до вікна в яблуневім саду.

Там, де річка Есмань в'ється.
Попід схилами біжить,
Ти послухай — і озветься
Голос золотих століть.