Глухов - гетманская столица. Тысяча лет истории.
http://hlukhiv.com.ua/search/

На вістрі наукового прогресу

 (Просмотров2675 | Комментариев0) Версия для печати
Автор:  

Інституту луб’яних культур та фітофармацевтичної сировини НААН — 80



У жовтні 2011 року виповнюється 80 років з дня заснування наукового закладу з багатою історією і традиціями — Інституту луб’яних культур та фітофармацевтичної сировини Національної академії аграрних наук України. На даний час — це головна установа з наукового забезпечення галузей льонарства і коноплярства в нашій державі, виробник оригінального та елітного насіння луб’яних, зернових культур, картоплі й трав. Інститут знаний своїми розробками в коноплярстві та льонарстві серед вітчизняних науковців і товаровиробників та зарубіжних спеціалістів і бізнесменів.

Постановою Народного Комісаріату землеробства Союзу РСР від 12 жовтня 1931 року на базі Української дослідної станції прядивних культур у Глухові було засновано Всесоюзний науково-дослідний інститут конопель, головне завдання якого полягало в науковому забезпеченні галузі коноплярства. У 1944 р., після об’єднання зі Всесоюзним науково-дослідним інститутом нових луб’яних культур, його перейменовано у Всесоюзний науково-дослідний інститут луб’яних культур. У 1992 р., після підпорядкування Українській академії аграрних наук, науковий заклад отримав назву — Інститут луб’яних культур Української академії аграрних наук, у 2010 році інституту підпорядковано Дослідну станцію лікарських рослин і перейменовано у Інститут луб’яних культур і фітофармацевтичної сировини НААН. До 1992 р. він виконував функцію головної організації з науково-технічного забезпечення проблем коноплярства СРСР а з 1997 р. — проблем льонарства і коноплярства України. Зараз інститут є базовою організацією зі стандартизації продукції льону-довгунця і конопель, на його основі функціонує Технічний комітет України № 61 "Луб’яні культури".

У різні роки наукову установу очолювали: Михайло Петрович Олексенко (1931 — 1932), Григорій Григорович Сарайлов (1932 — 1936), Полікарп Хомич Панченко (1936 — 1941), Анатолій Сергійович Хренніков (1941 — 1943), Яків Михайлович Толочко (1943 — 1950), Петро Олексійович Горшков (1950 – 1960), Григорій Іванович Сенченко (1960 — 1987), Павло Арсентійович Голобородько (1987 — 2008), Віктор Михайлович Кабанець (з 2008 до теперішнього часу).

Основи селекції конопель закладені М. М. Гришком і в подальшому, продовжені Є.С. Гуржій, Ґ. І. Сенченком, В. О. Невинних, Г. Й. Аринштейн, Г. А. Хренніковою, Р. Й. Каплуновою, М. І. Кришталем, О. Г. Жатовим, М. Г. Сенченко, В. Г. Вировцем, Л. М. Горшковою, І. М. Лайко та іншими. Вагомий доробок у теоретичні основи генетики статі біології волокнистості стебла та Ідентифікації сортів конопель та їх використання в селекційних процесах вніс д.б.н., проф. М. Д. Мигапь.

Науково-методичні основи прискореного розмноження та збереження господарсько-цінних, властивостей сортів конопель у процесі виробничого використання розроблювали К. В. Малуша, А. П. Дьомкін, Д. Ф. Лихварь, І. Є. Дрига, А. В. Астахова, Г. І. Климовицький, Г. А. Рюміна, В. І. Романенко, В. П. Ситник, А. Д. Бондаренко.

Ще в довоєнні роки вперше в науковій практиці в інституті було поставлено питання щодо створення сортів конопель, придатних для однофазного механізованого збирання на волокно і насіння та розроблено теоретичні і практичні основи цієї роботи. У 1936 р. був створений сорт одночасно достигаючих конопель ОСО-72. За його, унікального за господарськими властивостями, придатного для машинного збирання, виведення та впровадження у виробництво М. М. Гришка у 1937 році нагородили орденом Леніна. Це була перша спроба переробити природу конопляної рослини в напрямі потреб людини, яка стала поштовхом у пошуку шляхів подальшого розвитку селекційної науки наступними поколіннями науковців інституту.

До основних здобутків інституту слід віднести:

- створення однодомних сортів конопель, що дозволило механізувати процес їх збирання і тяжку ручну працю селян майже повністю замінити машинами;

- створення сортів конопель з високим вмістом волокна, що дозволило збільшити вихід волокнистої продукції у виробництві у 2 — 2, 5 рази;

- створення першими у світі сортів однодомних конопель з відсутністю наркотичних властивостей (ЮСО-31, Золотоніські 11, Золотоніські 15, Глера, Гляна та інші), що посприяло боротьбі з наркоманією;

- створення сортів льону-довгунця з високою продуктивністю і якістю волокна, що сприяло поширенню сортів вітчизняної селекції в Україні;

- розроблення технологій механізованого збирання конопель та їх первинної переробки і конструювання машин для реалізації цих технологій, що дозволило тяжку ручну працю, що використовувалась при виконанні цих операцій, замінити машинами;

- розроблення інструментальних методів оцінки лубоволокнистої сировини та Державних стандартів, що забезпечило об’єктивність оцінювання конопляної і лляної сировини при її реалізації на переробні підприємства.

У 70 рр. минулого сторіччя у зв’язку з підвищенням такої соціальної загрози як наркоманія у багатьох країнах світу було заборонено культивування рослин конопель через їх здатність продукувати та накопичувати речовини з психоактивними властивостями. Порад із цим, Урядом країни перед науковцями інституту було поставлено завдання стосовно створення безнаркотичних сортів конопель, яке вчені успішно виконали. Результатом цієї роботи є створені у 80 рр. минулого сторіччя сорти конопель зі слідовими кількостями тетрагідроканабінолу. Їх створення дозволило повернути таку цінну технічну культуру як коноплі на поля сільгоспвиробників країн ЄС, Канади та інших. Наукову роботу селекціонерів В. Г. Вировця, I. I. Щербаня, І. М. Лайко, М. М. Орлова та Л. М. Горшкової зі створення та впровадження високопродуктивних сортів однодомних конопель з відсутністю наркотичних властивостей високо оцінено й відзначено у 2005 році Премією НААН "За видатні досягнення в аграрній науці".

Результатом подальшої творчої напруженої роботи вчених стало створення вперше у світі сортів конопель з повною відсутністю наркотичних речовин, а саме:

- сорт Вікторія зовсім не містить тетрагідроканабінолу та стабільний за ознакою однодомності, (2009 рік);

- сорт Ніка вирізняється підвищеним врожаєм біомаси, насіння та повною відсутністю наркотичних властивостей (2010 рік).

За висновками Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України вміст наркотичних речовин у рослинах конопель, які культивуються в Україні, становить 0, 0008 — 0, 005% за допустимого рівня 0, 15%, а у названих сортах вони взагалі відсутні. Нові сорти однодомних конопель з повною відсутністю тетрагідроканабінолу і збереженою високою продуктивністю вирішують одночасно дві проблеми, а саме: соціальну — дозволяють виключити коноплі із списку наркотичних і господарську — ліквідують підстави для охорони їх посівів (на охорону 100 га конопель витрачається до 160 тис. грн.)

На даний час селекційна робота по коноплях спрямована на підвищення скоростиглості, насіннєвої продуктивності безнаркотичних сортів однодомних конопель, збільшення вмісту волокна в стеблах та олії у насінні, максимальне отримання рослинного матеріалу (біосировини) і вивчення генетичних взаємозв’язків між канабіноїдними сполуками сортів середньоросійського і південного типів. За основними її напрямами проводяться дослідження з вивчення ефективності селекції на посилення ознаки однодомності (сорт Гляна), скоростиглість (Глухівські 66), насіннєву продуктивність (Глесія), збільшення вмісту волокна (Глухівські 46, Глухівські 51). Найефективнішою виявилася селекційна робота щодо поліпшення сортової типовості конопель Гляна, популяція яких стала стабільнішою і гомозиготнішою за цією ознакою. На основі фундаментальних досліджень генетики статі конопель та завдяки застосуванню розроблених науковцями інституту методів селекції сортова типовість однодомних конопель піднята до рівня світових вимог і перевищила їх.

Досягнення українських селекціонерів зі створення сортів конопель з відсутністю наркотичних властивостей оцінені в усьому світі. Вони зареєстровані і вирощуються як звичайна польова культура в країнах ЄС, Канаді, китайській народній республіці та Російській Федерації, адже, згідно з законодавством названих країн, коноплі, вміст тетрагідроканабінолу (ТГК) в яких не перевищує 0, 2 %, не відносяться до культур, що містять наркотичні засоби, і культивуються без будь-яких обмежень.

Слід відмітити, що на даний час сортами конопель, створеними в інституті, зайняті всі площі посіву цієї культури в Україні, переважна частина площ в Росії та країнах далекого зарубіжжя. 2 сорти конопель занесено до Каталогу сортів країн ЄС, 4 — зареєстровано у Канаді, 3 — Російській Федерації.

У 1974 році в інституті було розпочато селекційну роботу по льону-довгунцю. Питання його селекції та агротехніки вивчали О. Г. Жатов, Г. С. Степанов, М. М. Сидоренко, О. Г. Степченко, Л. В. Пашина, Г. Р. Бедак, М. Г. Росновський та ін. На сьогодні відділ став одним із основних наукових центрів з селекції цього ваду в Україні. Селекціонерами М. І. Логіновим, В. І. Чучвагою, О. Г. Степченком, В. Ю. Муковоз, Л. М. Козуб, А. М. Логіновим та іншими за цей час створено і впроваджено у сільськогосподарське виробництво ряд високопродуктивних сортів льону-довгунця поліпшеної якості з вмістом волокна 28 — 32%. Серед них Глазур, який вирізняється підвищеною стійкістю до вилягання. На даний час сорти льону-довгунця селекції інституту займають понад 60% посівних площ культури в Україні.

Сьогодні селекціонери-льонарі проводять дослідження за такими напрямами роботи: на пізньо- і скоростиглість, якість волокна, стійкість до вилягання, поліпшення господарсько-цінних ознак та підвищення насіннєвої продуктивності. Останній напрям є найбільш актуальним на даний час і опрацьовується згідно запиту виробництва.

До 30 років збирання і первинна переробка конопель була заснована на важкій праці селян. З 1932 р. науковцями Всесоюзного науково-дослідного інституту конопель (зараз Інститут луб’яних культур та фітофармацевтичної сировини НААН) були розпочаті дослідно-конструкторські роботи і у 1937 — 1938 рр. створені перші дві коноплезбиральні машини КР-2 та КР- 2, 7. Ці розробки набули широкого практичного застосування, але подальші дослідження були перервані війною. У повоєнний час дослідження були сконцентровані на створенні коноплезбиральної машини секційного типу, яка у 1952 році під маркою ЖК-2, 1 була поставлена на промислове виробництво (Г. І. Гончаров, С. Н. Ляшенко, С. С. Воловік та ін.)

У вирішенні проблеми обмолочування конопель важливими етапами стали створення і промислове виробництво у 1948 році простої коноплемолотарки МК-1, 5, а в 1949 — складної молотарки МКС-1, 5. Протягом 1949 — 1956 pp. було випущено понад 6 тис таких. Автори цих машин Г. І. Гончаров, С. С. Воловік та Л. В. Котюков були удостоєні Державної премії СРСР. Створення під керівництвом Г. І. Гончарова коноплезбиральних комбайнів — наступний етап наукових досліджень з механізації коноплярства. Перший дослідний зразок коноплезбирального комбайна КУК-5 був виготовлений у 1953 році, проте у серійне виробництво він не пішов. На початку 60 років минулого століття вперше у нашій країні та в світі була створена машина для одночасного скошування і обмолочування насіннєвих конопель — коноплезбиральний комбайн ККП-1, 8 (Г. І. Гончаров, І. Л., С. С. Воловік, І. Л. Нечипоренко, B. C. Головій та ін.) Застосування їх на збиранні насіннєвих посівів конопель дозволило скоротити затрати ручної праці на 21, а втрати насіння — на 19 — 48%. Інженерами-конструкторами був створений і універсальний комбайн для збирання конопель ККУ-1, 9, який успішно пройшов державні випробування, був рекомендований до серійного виробництва, проте на хвилях розпочатої перебудови в СРСР та його розпаду випуск машини, на жаль, не було налагоджено.


У 70 — 80 рр. минулого століття була розроблена поточна технологія збирання конопель та комплекс машин для її реалізації (Г. І. Гончаров, І. Л. Нечипоренко, С. С. Воловік, М. В. Рудников, В. С. Головій, С. Н. Ляшенко, Ю. І. Власенко, В. І. Буянов, А. П. Горшков, В. О. Гридякін та ін.)

За період 1998 – 2005 рр. була розроблена ресурсозберігаюча технологія збирання і переробки насіннєвих конопель, яка базувалась на комплексній механізації виробничих процесів, а у 2005 — 2010 рр. — технологія збирання насіннєвих конопель з використанням зернозбиральних комбайнів, яка дозволила адаптувати машини загального призначення до збирання луб’яних культур та забезпечила економічний ефект на збиранні 0, 39 тис. грн./га (Р. Н. Гілязегдінов, В. І. Макаєв, І. О. Маринченко та ін.), технологія доробки насіння конопель, отриманого зернозбиральним комбайном, до посівних кондицій, яка скоротила тривалість сушіння, підвищила вихід і схожість насіннєвого матеріалу та забезпечила економічний ефект 0, 40 тис. грн../га (П. В. Лук’яненко) та теплогенератор для наземної сушарки, використання якого забезпечило суттєву економію дизпалива та 10-кратне заощадження коштів (В. І. Макаєв, О. Л. Рябченко). Досягнення вчених дозволили максимально механізувати процеси збирання і переробки конопель і тяжку ручну працю замінити машинами.

Розробкою технологічних прийомів первинної обробки лубоволокнистої сировини інститут займається з 1931 р. Питання первинної переробки луб’яних культур на різних етапах досліджували А. К. Халявін, В. В. Сидляренко, В. І. Буянов, С. Вовк, С. Н. Ляшенко, В. Писанко, І. В. Рева, А. З. Бахірєва, А. Х. Румянцев, Б. В. Лесик, Л. П. Єресь, О. Г. Бондарева, А. Й. Жатова, Є. Л. Пашин, Л. М. Жуплатова та інші. Методичні аспекти технологічного оцінювання соломи льону-довгунця та конопель вивчали А. Н. Лебедев, В. І. Шапошніков, А. Х. Румянцев, М. О. Тимонін, Г. А. Останков, В. С. Євтушенко та інші.

У довоєнний час і перші повоєнні роки частина конопель перероблялась безпосередньо у господарствах за відсутності будь-якої механізації. У 1949 — 1956 рр. науковцями інституту А. К. Халявіним, В. І. Буяновим, С. Н. Ляшенком, Л. В. Суслопаровою і В. В. Сидоренком був створений комплекс машин для позазаводської переробки конопель у складі м’яльної машини МКУ-5, тіпальної машини ПТМ-1, куделеприготувачів КПК-100 і УКП-2М, м’яльно-тіпальних машин МТ-2 і МТ-4. У 50 — 60 рр. ними були оснащені пункти переробки конопляної сировини у багатьох господарствах.

У галузі первинної переробки луб’яних культур науковими співробітниками розроблені інтенсивна технологія приготування конопляної трести й технологія росяного мочіння конопель. Встановлені оптимальні технологічні прийоми перероблення конопель у рулонах.

У стінах інституту розроблена оригінальна технологія виділення волокна, яка дозволяє підвищити вихід довгого волокна на 10%, знизити енергоємність агрегату на 30% і металоємність обладнання на 50% та комплекс малогабаритного обладнання для безвідходної переробки льоносировини.

Вченими інституту створені технології одержання конопляного лубу та лляного волокна з хаотичним розташуванням волокон у масі, які направленні на зменшення собівартості продукції і підвищення ступеня механізації робіт у льонарстві та коноплярстві.

Над технологічними проблемами вирощування конопель, а потім і льону-довгунця працювали відомі вчені: А. С. Хренніков, А. І. Поташов, М. С. Жуков, А. Л. Алтіпова, М. Д. Ханін, М. М. Сажко, В. Н. Ліпатов, Б. І. Шатун, А. Н. Колобов, В. А. Макаревич, С. І. Лебедев, Д. Ф. Лихвар, Я. П. Мороз, А. П. Дьомкін, А. В. Тарасов, П. Т. Борисенко, А. С. Бичко, П. П. Ткалич, Л. А. Лепська, Л. І. Дружініна, Е. С. Гуржій, Т. А. Рюміна, А. В. Астахова, К. Л. Алпатов, Н. С. Валько, В. П. Ситник, А. Д. Бондаренко, П. А. Голобородько та інші. Тут закладено і підтримується унікальний багаторічний дослід беззмінного вирощування конопель з часів заснування інституту. За роки досліджень В. Ф. Фанстиль, Д. Ф. Ткаченко, М. Г. Городній, І. І. Реп’ях, О. С. Нечипоренко, К. Я. Коротя вивчали вплив норм органічних та мінеральних добрив та їх співвідношень на продуктивність конопель, а також баланс азоту, фосфору, калію й гумусу в ґрунті при вирощуванні конопель в монокультурі.

На основі досліджень, проведених за останні роки П. А. Голобородьком, К. Я. Коротею, В. М. Куликом, В. М. Кабанцем та іншими з питань удосконалення технологій вирощування луб’яних культур, розроблено ресурсозберігаючі технології вирощування льону-довгунця і конопель та комплексну систему захисту цих культур від шкідників, хвороб і бур’янів, упровадження яких на більшості посівних площ в Україні забезпечило підвищення врожайності лубоволокнистої продукції і насіння, скорочення матеріальних та енергетичних витрат.

Наукові дослідження зі стандартизації лубоволокнистої сировини в інституті розпочаті у 1950 р. з ініціативи д.т.н., проф. М. О. Тімоніна. Під його керівництвом й безпосередньою участю розроблені державні стандарти на продукцію конопель та кенафу, які базуються на використанні інструментальних методів аналізу сировини, що забезпечує зниження затрат часу, підвищує оперативність й об’єктивність оцінки. Вагомий внесок у розвиток стандартизації лубоволокнистої сировини внесли співробітники інституту В. Я. Тугопукова, В. І. Веселое, В. С. Архіпов, Ю. А. Шапкін, Р. Н. Гілязетдінов, Є. Л. Пашин та ін.

Зараз на базі інституту функціонує технічний комітет стандартизації "Луб’яні культури" (голова ТК кандидат технічних наук Л. М. Жуплатова), який координує дослідження зі стандартизації льону-довгунця і конопель в Україні. Є. Л. Пашиним, Р. Н. Гілязетдіновим, О. В. Головієм, Л. М. Жуплатовою, Ю. В. Мохером запропоновані спеціальні прилади-імітатори, на основі яких розроблені державні стандарти на лубоволокнисту продукцію конопель. Використовуючи нові методи оцінки якості сировини в останні роки розроблено, затверджено і введено в дію більше 15 нормативних документів на продукцію льону-довгунця і конопель, у тому числі 5 національних стандартів України, гармонізованих з європейськими та міжнародними вимогами.

Економічні дослідження займають важливе місце у дослідній роботі установи. Питанням організації та оплати праці, госпрозрахунку, матеріального стимулювання, концентрації та спеціалізації у галузях льонарства і коноплярства займалися: Володимир Миколайович Галушка, Петро Анатолійович Горбенко, Віктор Григорович Баранник, Микола Григорович Ростовський, Іван Михайлович П’явка, Любов Іванівна Андрейченко, Надія Михайлівна Артеменко та інші. Щорічний економічний аналіз стану льонарства в Україні, який проводиться у відділі наукових досліджень з питань інтелектуальної власності й маркетингу інновацій (завідувач — І. О. Маринченко) дозволяє оцінити тенденції розвитку галузей, внести пропозиції щодо розміщення посівів та удосконалення переробної промисловості, вести пошук потенційних резервів і можливостей зростання ефективності виробництва льону-довгунця й конопель та визначити шляхи розв’язання проблем галузей.

У зв’язку з переходом агропромислового виробництва до ринкових умов господарювання в тут проводяться дослідження з питань маркетингу інновацій.

Інститут займається виробництвом насіння еліти нових та перспективних сортів зернових, зернобобових, круп’яних культур, картоплі й трав. У минулому над системою первинного насінництва працювали науковці-насіннєводи: М. І. Таракан, Г. І. Сенченко, М. М. Грицун, Л. О. Сенченко, М. П. Мигун, Г. Г. Тимоніна, В. Ю. Муковоз, Л. М. Кривошеєва. Зараз щорічно вирощується й реалізується господарствам Сумської, Чернігівської, Полтавської, Житомирської, Черкаської та інших областей України насіння більше 25 сортів луб’яних, зернових культур, картоплі та багаторічних трав. Сільськогосподарським товаровиробникам реалізується до 50 т насіння еліти льону-довгунця, до 50 т насіння конопель першої репродукції та понад 750 т елітного насіння зернових та круп’яних культур.

Льоно- й коноплесіючим господарствам та переробним підприємствам надається науково-методична допомога з організації впровадження наукових розробок у виробництво. Для ефективної реалізації науково-технічної продукції укладаються ліцензійні угоди на право вирощування насіннєвого матеріалу сортів льону-довгунця і конопель селекції інституту з підприємствами та фірмами на території України та за її межами. Для інвестиційної привабливості льону-довгунця і конопель розроблено бізнес-проекти виробництва волокна, целюлози та паливних брикетів з луб’яних культур.

Інститут координує виконання науково-технічної програми НААН "Луб’яні культури", дослідження з якої здійснюють шість наукових установ.

Наші розробки знайшли визнання як серед українських, так і зарубіжних науковців і товаровиробників. Колектив підтримує ділові контакти з партнерами Російської Федерації, Білорусі, Литви, Латвії, Франції, Німеччини, Чехії, Італії, Польщі, Угорщини, Болгарії, Канади, Китаю, Австралії та інших країн.

Основним напрямом міжнародного співробітництва є наукові дослідження з селекції льону-довгунця й конопель, вивчення, розповсюдження та комерційного використання колекційних зразків та селекційних сортів луб’яних культур за кордоном.

Ефективною є співпраця з рядом інститутів Національної академії наук України з питань створення перспективного селекційного матеріалу льону-довгунця і конопель, у тому числі й мутантного походження.

Інститут активно співпрацює з навчальними закладами України. Провідні вчені читають лекції, передаючи свої знання молоді, призначаються головами ДЕК вузів.

Інститут є базовою установою центру наукового забезпечення агропромислового виробництва Сумської області з впровадження прогресивних технологій у північних районах області, має демонстраційний полігон, який використовується для проведення навчань, нарад, семінарів.

Належна увага приділяється захисту пріоритетних нових наукових розробок. За 80 років існування інститутом одержано понад 100 охоронних документів — авторських свідоцтв, патентів на винаходи і корисних моделей у галузях збирання, первинної переробки та селекції льону, конопель, кенафу, джуту і канатнику. Значна частина з них закладена у нові технології, машини та обладнання, які впроваджені у виробництво. Активними винахідниками є Р. Н. Гілязетдінов, О. В. Головій, В. Г. Вировець, Л. М. Жуплатова, П. В. Лук’яненко, І. М. Лайко та інші.

З метою поширення науково-технічної інформації інститутом видані збірники праць, матеріали конференцій, монографії, каталоги, буклети, методичні рекомендації та інша література. Щорічно співробітники публікують близько ста статей.

Одночасно з організацією інституту було розпочато підготовку кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру. По всіх чотирьох наборах загальне керівництво аспірантурою здійснював проф., який до того ж був науковим керівником двох аспірантів кожного набору. У різні роки аспірантуру очолювали А. С. Хренніков, В. Я. Тихонович, В. З. Целік, М. О. Тимонін, В. І. Пильник, В. Г. Вировець, М. М. Содоренко, Л. М. Жуплатова, які зробили суттєвий вклад у підготовку фахівців вищої кваліфікації для потреб аграрного комплексу.

За роки існування 122 випускники аспірантури підготували і захистили кандидатські дисертації, 31 стали докторами наук, одного. було обрано академіком і двох — членами-кореспондентами академії наук. Доктором сільськогосподарських наук, професором П. І. Сенченком була створена наукова школа з селекції та насінництва луб’яних культур, яку нині очолює його учень – доктор с.-г. наук, професор В. Г. Вировець.

Глухів знаний у світі не лише як гетьманська столиця, як місто Бортнянського і Березовського, Довженка і Шапоріна, а і як місто, у якому знаходиться Інститут луб’яних культур та фітофармацевтичної сировини НААН — центр світової науки по коноплях.

Особлива наша гордість — це люди, висококваліфіковані спеціалісти, науковці і працьовиті, сумлінні робітники, які примножували й примножують досягнення і славу інституту. З нагоди свята дозвольте висловити щирі слова подяки усім Вам за самовіддану працю.

Ми пишаємося нашими вихованцями, які в стінах інституту здобули найвищу кваліфікацію, пройшли становлення як учені, як особистості і тепер гідно представляють інститут в інших установах, в інших регіонах, в інших країнах.

Це сімї Жатових Анастааї Юхимівни та Олексія Гнатовича (Суми); Пашиних Лідії Володимирівни та Євгена Львовича (Кострома); Матюхіних Галини Миколаївни і Анатолія Петровича (Торжок); Дишлевих Галини Василівни та Василя Арнавовича (Черкаси); Горшкових Лідії Михайлівни і Анатолія Петровича (Глухів, педуніверситет).

Це плеяда науковців, які склали кістяк майбутнього національного аграрного університету: Сергій Іванович Лебедев, Микола Гаврилович Голодній, Петро Олексійович Горшков, Данило ФедоровичЛихвар, Борис Васильович Лесик.

Це й Тарчоков Хасан Шамситдинович (Кабардино-Балкарія), Степанов Генадій Степанович (Чувашія), Таракан Микола Іванович (м. Київ) і багато інших.

Тривалий час в інституті працювали і зробили вагомий внесок у розвиток науки в цей період відомі вчені Г. І. Сенченко, В. О. Невинних, Олексій Гнатович Жатов, Микита Іванович Кришталь, Сигізмунд Соломонович Берлянд, Михайло Олександрович Тимонін, Григорій Анатолійович Переверзєв, Петро Олексійович Горшков, Анатолій Петрович Горшков, Лідія Михайлівна Горшкова, Митрофан Степанович Жуков, Ірина Іванівна Реп’ях, Євген Степанович Лукашевич, Олексій Миколайович Колобов, Ганна Йосипівна Арінштейн, Євдокія Сидорівна Гуржій, Галина Анатоліївна Хреннікова, Микола Олексійович Крашенінніков, Генадій Степанович Степанов, В. І. Романенко, Антоніна Дмитрівна Бондаренко, Петро Тихонович Борисенко, Василь Іванович Пильник, Григорій Іванович Гончаров, Самуіл Самуілович Воловик, Павло Володимирович Котюхов, Іван Логінович та Ольга Савична Нечилоренки, Яків Михайлович Толочко, Лідія Володимирівна Суслопарова, Віктор Іванович Буянов, Василь Іванович Тищенко, Віталій Сергійович Головій, Борис Васильович Лесик, Лідія Павлівна Єресь, Олександра Герасимівна Бондарева, Віра Яківна Тугопукова, Григорій Романович Бедак, Єфросінія Дмитрівна Василенко, Людмила Олександрівна Сенченко, Катерина Яківна Коротя, Павло Арсентійович Голобородько, Микола Михайлович Сидоренко, Василь Петрович Ситник, Іван Іванович Щербань та багато інших науковців.

Честь і хвала нині живущим, вічна пам’ять тим, кого уже немає серед нас.

У складних умовах сьогодення, при значних фінансових та матеріальних труднощах, колектив інституту адаптується до ринкових умов, знаходить своє місце на світовому ринку наукоємної продукції, що дозволяє повною мірою вирішувати питання життєдіяльності інституту. Сподіваємося і докладаємо зусиль до розширення географії і обсягів наукових і комерційних контактів, що дасть змогу поновити матеріальну базу, прилади і обладнання, мріємо про відновлення виробничого та житлового будівництва. На заміну нашим вчителям та старшим товаришам приходить нове покоління молодих науковців, які зможуть зберегти та примножити надбання своїх попередників, славні традиції інституту.

Я сердечно вітаю працівників інституту, пенсіонерів, гостей — всіх, хто причетний до нашої діяльності, з ювілеєм. Щастя Вам, добра, міцного здоров’я і творчого довголіття.



 
Поделиться с друзьями → 


Комментарии:


Пока комментариев нет.

Добавление комментария
Имя
Комментарий
**текст** - жирным, --текст-- - перечеркнутый, __текст__ - подчеркнутый
 
Вы можете редактировать свой последний комментарий

Введите символы,
изображенные на картинке,
в поле.
Введите символы, изображенные на картинке

*





Наш сайт участвует в проекте "Города Украины".