Глухов - гетманская столица. Тысяча лет истории.
http://hlukhiv.com.ua/search/

Павло ЗІБРОВ: «Вживу не співає жоден співак у білому світі»

 (Просмотров4632 | Комментариев2) Версия для печати
Автор:  

Народний артист України після концерту на площі Рудченка дав нашій газеті ексклюзивне інтерв'ю.

Павло Миколайович признався, що Глухів та навколишня природа йому дуже сподобались.

Усі бажаючі могли вільно спілкуватись з артистом. Єдина перепустка — квіти і обов'язковий поцілунок метра (для глухівських жінок). Після виступу юні фанатки обступили машину, прохаючи автограф.

Але побачити зірку пощастило далеко не всім. Хоча того дощового вечора площа Рудченка в Глухові була заповнена майже вщерть.

Павло Зібров з радістю пристав на нашу пропозицію поспілкуватись (правда, погодившись на бліц-інтерв'ю).

Відразу ж домовились, що говоритимемо виключно українською. Артист охоче говорив на різні теми, оминаючи хіба що тему сім'ї та особистого життя. 3 цікавою людиною спілкуватись завжди приємно, і час минув дуже швидко.

Артист говорив спокійно, намагаючись якомога більше про себе розповісти, навіть дещо граючи голосом чи інтонацією. Почавши щирою українською, він дуже швидко перейшов на звичайну (чи то б пак столичну) говірку — так, як говорять у Києві.

«Глухів — дуже красиве місто, навіть не обсуждається»

- Шановний Павло Миколайович, хотілося б почати, можливо, дещо з традиційного запитання. Як Вам Глухів?
- Дуже красиве місто. Тут навіть не обсуждається. Знаєш, дивишся і думаєш «п’ятьорка» з плюсом. Природа колоссальна. По-перше, скільки архітектурних пам'яток, будівель, скільки церков у вас! Такого по Україні, скільки ми об'їхали, не бачили і мабуть, не побачимо. Старовинне місто — є чим гордитися. Жити в такому місті як Глухів і бути злим, необразованим чи ще якось там – просто неможливо. І що ви підтримуєте все це, важливо. Розумієте, ми їздимо по інших українських містах і бачимо, як їх знищили і продовжують знищувати.

Там не вистачає грошей на підтримку. Я розумію, що у вас теж у повній мірі не вистачає, але знаходять.

- Ви «вживу» співали на концерті, так?
- У певній мірі.

- Це важко? Стільки пісень при такій погоді?
- «Вживу» повністю концерт не співає жоден співак на білому світі. Запам’ятайте. І Мадонна, і Лєонтьєв, і Кіркоров, і хто б там не був. Там, де бігаєш разом з балетом, там народу не обов'язково слухати всі хеки і хаки твої. Відповідь така. Все має мати дозу. Обов'язково має бути доза. Чисто фізична доза, яка не дає спотворювати через оце хекання і хакання. А там, де повільні речі ідуть якісь чи оперета там — немає проблем ніяких. І знову ж таки «жива» чи не «жива» йде фонограма. Все одно ти ж співаєш. Але твої хеки ніхто не чує. Музиканти працюють «вживу» від початку і до кінця. Вони від початку і до кінця грають. Все. І такого поняття, як «фанера», у них нема. От і все. А там, де балет, просто накладається запис – свій же, не чужий, не Кіркорова або Тома Джонса, а свій. Але хека народ не чує. І це навіть краще.

- А взагалі, артист — це життя чи робота?
- Артист — это состояние души. Конечно. Це стан душі. І всьо. Я не можу сказати, чи це робота, чи що. Я в цьому стані душі знаходжусь весь час, поки не сплю. Ось засну – тоді відпочиває організм. А поки ти не заснув, ти в цьому стані знаходишся. Бо тобі ж треба пам'ятати про щось там. Вже стало нормою у чому ти вийшов, чи не грязні, обстрижені у тебе пазури на руках і ногах. Це важко, бо дивляться. Це обов'язково. Це стан, у якому ти перебуваєш на людях. Поки ти не зайшов у кімнату, закрився і не залишився наодинці зі своєю сім'єю. З одної сторони, це добре, а з іншої — ти впізнавальний. Це дуже і дуже відповідально. Спочатку це класно, ти радієш, світишся. А потім цей пафос проходить. Ти стаєш дещо доросліший і розумієш, що відповідаєш за свій статус. Хто б ти не був — спортсмен, артист, політик, ти публічна людина. Ти відповідаєш за свій статус і маєш дотримуватись усіх правил, які існують, якщо ти хочеш бути на плаву і тримати свою планку. От і все.

До Зіброва фанатки приходять навіть ввечері та вночі.

- Скажіть, чому у Вас багато пісень про жінок?
- А що ж мені, про чоловіків писати! У нас багато хто співає про жінок. Наприклад, є Серьожа Пєнкін, він співає більше про чоловіків. Нормально — у нього така орієнтація.

- Не в цьому плані. У нас прекрасна половина — це жінки. Хоча є пісні в цьому плані нейтральні.
- Ні, я таких не бачу. Якщо, чесно кажучи, ти герой-любовнік. А всі чоловіки, які виходять на сцену, вважають себе героями-любовніками. Якщо він не імпотент, не голубий або якогось іншого меншинства, то він співає, безумовно, про жінок.

Так само і жінки, що виходять на сцену Якщо вони не лесбіянки, то обов'язково співають про ЧОЛОВІКІВ І про кохання. Я радий представляти таку всеукраїнську громадську організацію, як «Партія шанувальників жінок». Ми її давно вже створили. Мене з'їзд вже вдруге переобрав головою Партії шанувальників жінок. Тому в мене йде робота і по партійній лінії. От ми сьогодні відспівали. Зараз ще буде зустріч — вечеря якась. Ще ніч попереду. Обов'язково ж прийдуть прихильниці якісь, з питаннями про партію, будуть про партію обов’язково цікавитись. І тьоті, і бабушки, і маленькі дівчатка по 8 років і по 16.

- Так, дійсно, у Вас широка аудиторія.
- Цікавляться, і мені треба роз'яснювати роботу партії. У нас усі хлопці — це актив, члени парти, всі — від освітлювачів і монтажників до музикантів. Що це таке. Це не обов'язково щось неістотно робити. Це, по-перше, треба бути чемним, уступати місце, принаймні встати, якщо заходить жінка в кабінет, кудись де сидять чоловіки. Встати, принаймні привстати. Запропонувати їм, не знаю що там, кави чи чаю. Якщо це на роботі, в офісі – просто зробити комплімент. Це мізер на який не потрібно додаткових якихось грошей великих. Але це зразу відчувається, що ти джигіт з великої букви, просто мен, супермен. Це чисто чоловіча партія.

У цей час в кімнату вривається якась жіночка, потім причинивши двері, знову просувається до кімнати і захоплено говорить: «Я прийшла спеціально на Вас подивитись». — Гість з Києва: «Дивіться», — спокійно відповідає їй. Напевно від несподіванки, що побачила естрадну зірку жіночка уточнює: «Спеціально вийшла з машини, щоб Вас побачити, говорили, що не побачу…» І так швидко як з явилась зникає за дверима.

- А взагалі фанатки, прихильниці, чи як їх назвати, заважають? Чи це навіть краще?
Артист, ледь почувши перші слова цього запитання, ніби відчуваючи його захоплено вимовив «О-о-о!»
- Та ні це ж норма життя як же без них? От забери їх. Потім починаєш аналіз робити. Якщо не приходять, не посміхаються, то ти погано працював, значить здаєш свої позиції. Значить задумайся про своє життя, щось значить робиш не так.

Це далеко не все, що розповів нашій газеті київський артист. Про те, скільки людей працює в Театрі Павла Зіброва і чому зірка не любить розмовляти з людьми за півгодини перед концертом та в перерві, а також як можна тет-а-тет поспілкуватись з Народним артистом України, читайте, будь ласка, в наступному номері газети «Данкор-Глухів».


 
Поделиться с друзьями → 


Комментарии:

  • Гость | 10 марта 2010 г. [# :(]

    Привезла этого Зиброва в Глухов Юля. Он ей даже песню пел!!!! Выборы были. Так почему об этом ничего не спрашивает журналист у него? Это его позиция или бабло заплатили? Слабое интервью, без изюминки. Так, трали-вали...

  • Cat | 10 марта 2010 г. [# :(]

    OMG. А ведь Зибров деятель культуры и цвет нации.
    И мы хотим, чтоб дети знали и уважали "//рідну мову//"...
    Грустно. :(

Добавление комментария
Имя
Комментарий
**текст** - жирным, --текст-- - перечеркнутый, __текст__ - подчеркнутый
 
Вы можете редактировать свой последний комментарий

Введите символы,
изображенные на картинке,
в поле.
Введите символы, изображенные на картинке

*





Наш сайт участвует в проекте "Города Украины".