Глухов - гетманская столица. Тысяча лет истории.
http://hlukhiv.com.ua/search/

І П’яццола, і Гленн Міллер.

 (Просмотров1946 | Комментариев1) Версия для печати
Автор:  

А ще у репертуарі відомого інструментального квартету "Лабіринт", віртуозній грі якого рукоплескала публіка низки престижних концертних залів Старого й Нового Світу, десятки, якщо не сотні творів різних жанрів, стилів та забарвлень. "Союзу" двох домбр (Євген Діденко та Андрій Кузь), балалайки-контрабаса (Сергій Нефьодов) та ще одного інструмента, про який, разом з виконавцем, піде далі, під силу практично будь-яка композиція. Це засвідчують і чисельні нагороди (в т. ч. і Гран-прі) міжнародних конкурсів.

Їх викликала "на біс" публіка престижних концерт-холів Європи та Америки. Українські хлопці здійснили справжній культурний прорив, зумівши донести до свідомості вибагливого західного слухача музичну "мову" глибоко автентичних народних музичних інструментів. За лаштунками керівник — Сергій Нефьодов так сформулював творче кредо сценічного колективу: "Ми поставили собі за мету відродити у душах любов до живої музики, живого звучання, донести слухачеві відвічну гармонію, сприйняття якої приносить катарсис — високе очищення, вириваючи душу з темряви та виру життєвих непорозумінь, даючи можливість мислити, насолоджуватись, творити".

Судячи з усього, вони успішно просуваються до своєї мети. Черговим кроком на цьому шляху стали їхні глухівські гастролі. У нашому місті "Лабіринт" дав один концерт. Він минув, що називається, на одному подиху, або, вірніше, високій ноті — любові до її Величності Музики. Глухівська публіка (і не лише, послухати квартет прибули навіть естети з сусідньої Шостки) виявилася не згіршою за нью-йоркську, софійську, варшавську, продемонструвавши здатність чітко розрізняти музичне зерно від невибагливих фонограмних "плевел"… Такого буревію аплодисментів ці стіни, мабуть, не пам’ятають. По ходу, і коли звучала класика (окрім згаданих авторів, у програмі були Гальяно, Козлов), і простіші речі — на кшталт "Жарту" Дербенка, циганківського "Перевоз Дуня держала" чи невмирущого "Польоту джмеля" Римського-Корсакова, у щільно наповненому слухачами залі майже зримо відчувалася "електрика" — той зв’язок слухача й виконавця, без якого про справжній сценічний успіх годі навіть і мріяти. А ще, мабуть, уплинув і фактор особистості — четвертого учасника квартету, про якого поки не йшлося — нашого земляка, баяніста Євгена Грибана, чий перший наставник — Михайло Смоленський знаходився у залі, спостерігаючи за вихованцем,і дочекався моменту, коли той виголосив слова гарячої вдячності на його адресу. А як на наш сторонній погляд, на те саме заслуговують і батьки баяніста — Світлана та Валерій Грибани, які зробили дуже багато, аби глухівчани вкотре змогли відчути насолоду від спілкування з прекрасним, і, звісно, колектив ПК та міський відділ культури (чого лише вартий натхненний конферанс Олени Самощенко), який не просто забезпечив всі технічні умови для успіху, а поставився до справи, що називається, "з іскоркою".


 
Поделиться с друзьями → 


Комментарии:


Пока комментариев нет.

Добавление комментария
Имя
Комментарий
**текст** - жирным, --текст-- - перечеркнутый, __текст__ - подчеркнутый
 
Вы можете редактировать свой последний комментарий

Введите символы,
изображенные на картинке,
в поле.
Введите символы, изображенные на картинке






Наш сайт участвует в проекте "Города Украины".