Глухов - гетманская столица. Тысяча лет истории.
http://hlukhiv.com.ua/search/

Пустогород існував коли вимер Глухів

 (Просмотров7892 | Комментариев6) Версия для печати
Автор:  

Пустогороду вже 800 чи й більше років?

Пустогород на Глухівщині вважається найстарішим селом. Історики говорять, що на цьому місці ще в часи Київської Русі існувало місто і воно було спалене монголо-татарами.

Але сучасна історіографія говорить, що йому лише 525 років і виникло воно в другій половині ХІV століття. Чи так це.



Пустогород старший Глухова?

Про походження назви села Пустогород існує народна легенда, в якій говориться про те, як монголо-татари в 1239 році спалили поселення людей, які жили на території сучасного Пустогорода, майже всіх жителів повбивали та забрали в полон.

Вижив один чоловік, він покинув згарище і пішов по дорозі, а назустріч йому їхали люди. Вони запитали його, звідки він йде, на що чоловік відповів: ”Я іду з пустого городу…”. Є припущення, що на території с. Пустогород колись існувало місто.

За свідченням “Историко-статистического описания Черниговской епархии” 1873 року (книга 7) село Пустогород існувало ще до монголо-татарського завоювання і є одним з найдавніших поселень нашого краю.

Також це джерело в початок ХІІІ століття відносить появу ще цілого ряду сіл Глухівського району. Серед них назвемо Некрасове, Березу, Полошки, Баничі, Холопкове (нині Перемога), Уланове й Есмань (зараз це селище Червоне).

Відомий краєзнавець з Червоного Х. Остапенко, на жаль нині покійний, називає село Пустогород найстарішими поселенням нашого краю.

В названій вже книзі “Историко-статистического описания Черниговской епархии” говориться, що пустогородці вели жорстоку боротьбу з монголо-татарами. «Для защиты своей они наносили бревна и пускали их под ноги осаждавшего врага и после этого Пустогород долго был убежищем для окрестных жителей во время разорений татарских».

військо монголівУ кривавий 1239 рік багатотисячне військо монголів на чолі з ханом Менгу зруйнувало Київ, спалило Чернігів, спустошило Глухів. Народні перекази зберегли пам'ять про героїчний подвиг жителів Пустогорода. У ті часи він був розташований на болоті поряд з нинішнім селом, оточений валом і обнесений глибоким ровом.

Монголи розраховували оволодіти ним з ходу, але жителі оборонялись запекло і напад відбили. Відбувалось це в день святого Георгія, тож на знак перемоги було тут закладено храм Святого Георгія. Все ж сили оборонців проти монголо-татар були недостатніми і пізніше укріплення було зруйноване, а його захисники і всі жителі — знищені. Городище запустіло і це місце стало називатися Пустогородом.

Чернігівський князь Михайло син Всеволода Ольговича потрапив у полон і був доставлений у ставку хана. Там на вимогу жерців він повинен був пройти між священними вогнями і поклонитися хану. Михайло заявив: "Не піду крізь вогонь і тварюці не вклонюся». Не стримавшись з люті татарські кати страти непокірного князя…

Археологічні дослідження підтвердили що поблизу села на правому березі річки Бики збереглися рештки городища часів Київської Русі.

Але в писемних джерелах село Пустогород відоме тільки з другої половини ХІV століття.

Це був час страшного для нашого розуміння середньовіччя. Не задовго до цього навколо Глухова існувало удільне князівство, що належало Сімеону Михайловичу, сину Чернігівського князю. І в раз воно припинило своє існування. І справа якраз не в міжусобній війні братів та родичів за престол. Все набагато прозаїчніше.

В середині ХІV століття за свідченням Никонівського літопису «был мор силен зело… в Глухове же тогда ни один человек не остался, вси изомроша». Це сталося в 1352 році.

Після цього Глухів вже три століття не згадується у писемних джерелах, як такий, що фактично перестав існувати.

І в цей час на історичній арені зваляється Пустогород. На думку краєзнавця П. Кисиленка це поселення виникло на місці стародавнього слов’янського городища.

В цей час в другій половині ХІV століття наш край потрапляє під владу Литви, а згодом і Польщі.

Зокрема в першій половині ХVІІ століття Пустогородом володів поляк Миховський.

Після перемоги Української держави над поляками в 1654 році воно входило до складу ратушних сіл.

Наступний раз в писемних джерелах це древнє село називається вже на початку ХVІІІ століття. Привід традиційний як для часів козаччини – зміна володіння.

Зокрема в 1705 році Пустогород гетьманським універсалом Івана Мазепи передається у володіння осавулу генеральної артилерії Семену Картоці. За іншими даними це відбулося 18 грудня 1715 року і осавул уже називається Семеном Карпекою. Крім Пустогороду він також володів селами Юрасівка і Усок нинішнього Ямпільського району.

За переписом 1780 року стає відомо, що на той час в Пустогороді жителів було більше чим зараз – майже тисячу: 431 чоловіків та 418 жінок.

За переказами відомо, що пустогородський священик Андрій Янчуковський у ХVІІІ столітті був командирований в Нову Січ «для увещания» козаків, але ті схопили його і «живым закопали в яму».



Пустогородці церкву перенесли на інше місце

Буквально якихось дві сотні років тому село Пустогород змушено було поміняти своє місце розташування.

На початку ХІХ століття переселення на вільні землі набрало такого розмаху, що пустогородська церква, яка стояла в центрі села опинилася за йог межами, на другому березі річки Бичка. До слова Георгіївська церква в Пустогороді відносилася до 6-го (передостаннього) класу приходських храмів.

Щоб церква не була за межами села, жителі змушені були перенести на свій новообжитий берег. Після цього життя в Пустогороді розвивалось не так вдало як раніше. Все частіше і частіше проливається кров і застосовується сила.

Багато таких історичних події, які відбувались в Пустогороді, пов’язані з першою половиною ХХ століття. До слова також скажемо, що після зруйнування в 30-х роках ХХ століття церква в селі до сих пір не відновлена.

Під час революції 1905 — 1907 років в селі відбувся виступ селян проти місцевого поміщика Чернишина. Цей виступ було придушено з допомогою зброї ескадроном козаків. 9 чоловік було засуджено.

В січні 1918 року як і в інших селах на Глухівщині було встановлено радянську владу. Перша сільська рада була створена на початку 1918 року, першим головою якої був обраний Родителєв М. І. На три роки Пустогород разом з іншими прикордонними селами входить до демаркаційної зони, наводненою тисячами озброєних людей.

В 1922 році в селі була створена комсомольська організація. Першими комсомольцями були Родителєв Петро Юхимович, Шумара Степан Олександрович, Сергієчко Петро Степанович.

Для організації колгоспу в с. Пустогород був направлений один з двадцятип’ятитисячників Ісачкін Микита Васильович. Народився він в 1909 році в Петербурзі, належав до більшовицької партії, служив на Балтійському флоті, працював робітником на одному з заводів Ленінграду. В 1931 році він очолив тільки-но створену сільську партійну організацію.

Але трохи згодом в цьому ж році, після проведення колгоспних зборів він був убитий із рушниці противниками створення колгоспів. Поховали його біля колгоспної контори. Вулицю, на якій знаходиться могила, назвали на його честь.

В роки німецько-фашистської окупації майже половина жителів села влилась до партизанських з’єднань під командуванням Я. І. Мельника і М. І. Наумова. На деякий час цей край став зоною партизанської влади.

Фашисти жорстоко розправилися з мирним населенням. У січні 1942 року всіх жителів села зігнали у школу. Потім відібрали декілька сімей. На них у фашистів була інформація про допомогу партизанам. Цих людей розвели по домівках, де живими і спалили. Всього було спалено 42 чоловіки, серед яких старі люди, а також жінки й діти. Всіх інших було відпущено.

На фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських загонах воювало 360 односельців, з них 180 за виявленні героїзм і відвагу нагороджено орденами і медалями. 180 чоловік полягли за незалежність Батьківщини.

У Пустогороді споруджено пам’ятник на честь воїнів, які загинули в бою за визволення села від гітлерівців та всіх тих односельців, які не повернулися з війни.



Жителів стало в два рази менше

Пустогород — село, центр сільської ради, розташоване за 30 км від районного центру та за 17 км від залізничної станції Есмань. До автошляху Київ-Москва жителям села необхідно добиратись 5 кілометрів.

Населення поступово зменшується. Якщо в 1970 році в п’яти селах сільської ради проживало 690 чоловік. То через три з половиною десятиліття їх стало майже в половину менше. По даним на початок минулого року в чотирьох селах проживало 398 чоловіки. Дворів за цей час стало навіть більше — 205.

Сільській раді підпорядковані населені пункти Смоленя, Смикарівка, Ходуня. В перших двох проживає 28 і 23 чоловіки відповідно. В Ходуні вже ніхто не живе. І вона напевно скоро поповнить список Тарасівка, що вже припинила своє існування.

У Пустогороді раніше містилася центральна садиба колгоспу «Заря» за яким було закріплено 4661 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 3170 га орної землі. 18 трудівників були відзначені орденами й медалями СРСР.

Згодом в період реформування з’явилось ТОВ “Зоря”, але вже скоро воно припинило існування. Зараз вся надія на іноземних інвесторів.

В селі є середня школа, нова будівля якої була побудована в 1992 році. В 2001-2002 навчальному році в ній налічувалось 65 учнів проти 227 – в 1971-1972 н. р. В минулому навчальному році в Пустогородській одинадцятилітці навчалось лише 48 дітей. В школі нема першого, п’ятого, шостого і восьмого класів.

В селі є Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, пошта, магазини. Раніше існував пологовий будинок. В 1948 році Пустогородську школу закінчив Микола Кузьмич Ісаєнко, що став згодом Заслуженим вчителем УРСР.

Згідно з середньостроковою програмою економічного та соціально-економічного розвитку Глухівського району на 2008 – 2011 роки Пустогород віднесено до центру місцевого розвитку з центром у селище Червоному.


Пустогород став останнім населеним пунктом, не лише Глухівщини а й всієї України, в якому відомий український поет Тарас Григорович Шевченко був при житті.

В серпні 1859 року він з тугою в серці повертався до Петербургу. А менш чім через два роки в травні 1861 року труну з його прахом на конях перевозили до Канева.


Пустогород на Глухівщині вважається найстарішим селом
Щоб добратись з міжнародної траси Київ – Москва до Пустогорода треба подолати 5 кілометрів. На пустинному відрізку траси до села запрошує конструкція з серпа й молота.

Пустогород на Глухівщині вважається найстарішим селом
Путогород межує з Ямпільским районом і знаходиться на північному сході Глухівського району.


 
Поделиться с друзьями → 


Комментарии:

  • Гость | 23 сентября 2010 г. [# :(]

    у меня мама и бабушка родом из Пустогорода!Интересно было почитать!Спасибо за статью!

  • Гость | 18 мая 2010 г. [# :(]

    #
    Гость | 10 марта 2010 г. [# :(]

    Через это село проходил старый тракт Киев - Москва он шел ч/з все села Обложки, Полошки, ГЛухов и т. д.

    Глухов не село)

  • Анфиса) | 20 апреля 2010 г. [# :(]

    Фонарик.....Фонарик...Эх, какое было детство!!!

  • Фонарик | 19 апреля 2010 г. [# :(]

    Как чего? Потому что это же Пустогород. Он там вдохновение искал, там же красотища ))))

  • Гость | 10 марта 2010 г. [# :(]

    Через это село проходил старый тракт Киев - Москва он шел ч/з все села Обложки, Полошки, ГЛухов и т. д.

  • Оптимистка))) | 10 марта 2010 г. [# :(]

    12 баллов..содержательная статья...интересно,а чего Шевченко в Пустогород занесло?

Добавление комментария
Имя
Комментарий
**текст** - жирным, --текст-- - перечеркнутый, __текст__ - подчеркнутый
 
Вы можете редактировать свой последний комментарий

Введите символы,
изображенные на картинке,
в поле.
Введите символы, изображенные на картинке

*





Наш сайт участвует в проекте "Города Украины".