Глухов - гетманская столица. Тысяча лет истории.
http://hlukhiv.com.ua/search/

Пам’ятник П. О. Румянцеву-Задунайському у Глухові

 (Просмотров3695 | Комментариев0) Версия для печати
Автор:  

"Той, хто забуває своє минуле, приречений повторювати його знову І знову". Цей вислів стосується багатьох сфер людської діяльності, але, мабуть, найяскравіше простежується в нашому ставленні до історії та особистостей, які, власне, її і творили.

До 1919р. у глухівському міському сквері височів масивний, вагою 2, 5 т., бронзовий пам’ятник відомому полководцю, президенту другої Малоросійської колегії, графу Петру Олександровичу Румянцеву-Задунайському, відлитий у Санкт-Петербурзі в 1793 р. за ескізами французського скульптора Рашета. Сюди він потрапив 1866 року з Ляличів, Суразького повіту, Чернігівської губернії, з маєтку Петра Завадовського — бойового товариша Румянцева, де в 1780-1790-х рр. за проектом відомого архітектора Джакомо Кваренгі було побудовано цілий садибний комплекс, який включав палац з галереями, флігелями, господарські та службові приміщення, церкви, пейзажний парк з різноманітними "витівками".

Господар маєтку замовив пам’ятник на честь героя війн з Прусією та Туреччиною у вигляді статуї в античних обладунках з трофеями у підніжжі. Російський літератор І. І. Дмитрієв (1760-1837), будучи глибоко враженим спогляданням витвору Рашета, присвятив йому наступні рядки:

Почтенный лик! Когда б ты был изображен
С перуном пламенным на берегах Кагула,
Где гордый мусульман растерзан, низложен
И где земля в крови несчастных жертв тонула,
Тогда бы, на тебя взирая, каждый рек:
"Румянцев, славный вождь!" — и мимо бы протек.
Но здесь, здесь всяк тебя прохожий лобызает:
Здесь не герой в тебе блистает,
Прославивший себя единою войной,
Обрызган кровию врагов среди сражений,
Но друг, но ближний мой
И благотворный гений!

Другий син П. Завадовського, який успадкував Ляличі, продав садибу. Після декількох змін господарів маєток дуже занепав. Дізнавшись про черговий продаж лялицького майна, чернігівський губернатор С. П. Голіцин восени 1865 р. вирішив викупити статую та подарувати Глухову. У Смоленську, де вона опинилася на той момент, за неї довелося викласти 1500 крб. Глухівський міський голова взяв на себе облаштування пристойного п’єдесталу, а міська громада на зібрані кошти замовила чавунну огорожу. І ось, неподалік будинку "присутственних місць", спорудженого на підмурках знищеної нищівною пожежею 1784 р. другої Малоросійської колегії, з’явилася бронзова постать її президента.

Петру Олександровичу Румянцеву-Задунайському



 
Поделиться с друзьями → 


Комментарии:


Пока комментариев нет.

Добавление комментария
Имя
Комментарий
**текст** - жирным, --текст-- - перечеркнутый, __текст__ - подчеркнутый
 
Вы можете редактировать свой последний комментарий

Введите символы,
изображенные на картинке,
в поле.
Введите символы, изображенные на картинке






Наш сайт участвует в проекте "Города Украины".


k