Глухов - гетманская столица. Тысяча лет истории.
http://hlukhiv.com.ua/search/

Класик історичного краєзнавства

 (Просмотров3913 | Комментариев0) Версия для печати
Автор:  

Річниці Володимира Петровича Задка присвячується…

Доля подарувала мені величезне щастя народитися на одній слоутській землі разом з таким відомим істориком та краєзнавцем, яким був Володимир Петрович. Студіювання нашої місцевої минувшини споріднили наші душі.

Володимир Петрович постійно заохочував мене до історичних пошуків. Але редакторська та педагогічна праця не давала на цю улюблену справу такого дорогоцінного часу.

- Пиши, досліджуй історію Слоута, — постійно говорив мені Історик, — скільки житиму буду допомагати тобі всім…

Володимир Петрович був дуже гарною, товариською і відданою суспільству і справі людиною. Охоче приймав в себе вдома в історичному Батурині. Звістка про його передчасну смерть дійшла вже пізніше.

Трохи згодом на українському телебаченні була підготовлена передача про батуринського історика «Твоєї землі безсмертя» із циклу «Люди і долі».

А зовсім нещодавно залунав телефонний дзвінок із Борисполя. З допомогою знайомих знайшла мій номер телефону донька історика Надія Володимирівна. Пропонуємо Вашій увазі статтю, присвячену Володимиру Петровичу Задко.

«27 лютого 2010 року Володимиру Петровичу Задко виповнилося б 82 роки. Багато це, чи мало для виміру життя найріднішої в світі людини – мого тата, люблячого батька, краєзнавця, публіциста, дослідника історії Чернігівщини та Сумщини, топоніміки їх селищ та міст? У миттєвостях нашого життя це дуже мало. Серце його зупинилося 2 січня 2008 року.

Люблячий та турботливий тато — він жив для нас, своїх дітей і завжди був чесним та відповідальним в усьому. Людина щедрої душі, він завжди був готовий допомогти всім, хто потребував його допомоги і ніколи не йшов на компроміси зі своєю честю та совістю.

Народився тато на Глухівщині в с. Слоут. Його батько — Задко Петро Федотович пав безневинною жертвою репресій в 1931 році. Тяжко жилося родині, і в 1932 році вона переїздить в с. Привілля Глухівського району. Мама і вітчим працювали в колгоспі, там і застала їх Велика Вітчизняна війна. Тато в свої 13 років став свідком боротьби з окупантами. На все життя укарбувалась в пам`яті вдячність воїнам, які звільняли населення від окупантів. Повоєнні роки були також нелегкими.

Освіту та фах батько здобував в Глухівській школі будівельників, потім у будівельному технікумі. З 1950 року він пов`язав своє життя зі службою в армії, де після строкової служби залишився на надстрокову.

Не маючи вищої гуманітарної освіти, тато самостійно вивчав історію, топоніміку та інші науки, багато читав літератури. Книги розширювали його світогляд, манили його в незвіданий і загадковий світ.

Мала Батьківщина була тим джерелом, яка наповнювала душу батька, породжувала думки, дарувала йому потяг до творчості і подальшого розвитку. З історії та думок, якими ми обмінюємося та переповідаємо один одному, вибудовано цей світ. Тато збудував свій світ — світ любові до історії свого рідного краю.

Багате історичне минуле малої Батьківщини, історична спадщина предків, історія Батурина – колишньої гетьманської столиці, де тато жив і працював після виходу на пенсію, героїчний захист рідної землі в роки Великої Вітчизняної війни — все це послугувало початковим поштовхом до зацікавлення краєзнавством, і це захоплення у тата переросло, як кажуть, у другу професію, стало справою всього його подальшого життя.

А починалось все з невеликої за обсягом першої статті під назвою «Подвигу жить в веках», надрукованій у Війсково-Історичному Журналі в 1970 році. Енциклопедичні та довідкові джерела, історіографічні і літературно-довідкові праці, періодична преса по-краплині давали йому все нові та нові відомості, матеріали, закладали основу для написання ним нарисів, розвідок, досліджень.

Сьогодні деякі його праці по краєзнавству стали вже класичними. В першу чергу це дослідження «Історії церков Батурина», «Історія заснування та причини руйнування Батуринського Миколо — Крупицького монастиря» , «Наші предки назви вибирали» (про виникнення та походження назв ряду поселень Глухівщини) та ряд інших.

За 30 років краєзнавчої роботи було чимало досліджено і написано ним на різну тематику. Коло інтересів його було різнопланове. Його нариси, статті, розвідування, дослідження, а саме такі, як «В писемному слові мудрість віків і мислі нові», «Наші предки», «Історичний екскурс с. Слоут», «Волокитинський фарфор», «Минувшини років тьмяніють загадково та осяває їх нетлінне слово» , «Перлина архітектури» та ряд інших , приємно вразили та зачарували багатьох. Протягом багатьох років його статті друкувалися в газетах Глухівщини – «Неделя», «Народна трибуна», «Данкор Глухов» , в «Панорамі», «Соборний Майдан» та в інших.

В роки незалежності тато активно співпрацює з газетою «Український голос», яка виходить в Канаді, і в якій публікувалося багато його статей. Також він активно співпрацює з журналом «Сіверянський літопис».

Мистецтво пізнання минулого, історії в тому і полягає, щоб розуміти той процес, у якому відбувається та чи інша подія. Особливо це стосується історії пожовтневого періоду — висвітлення правдивої історії Великої Вітчизняної війни, бо того, що відбувалось в радянські часи не можна забувати, а тим більше чорнити. Це наше минуле, таке як воно було, коли мільйони людей жили, працювали і діяли відповідно до своїх переконань.

Про те, що було зроблено нашим народом, і що перейшло нам у спадок, відомо всьому світу, і далеко не все заслуговує на замовлення та осуд. Жодна із трагічних а також і з славних і героїчних сторінок нашої історії не повинна стертися з пам`яті народу. Тато невпинно доводив це своїми публікаціями , які присвятив своїм землякам. Це такі статті, як «Військові дії на Сумщині у 1941-1943 роках» про епопею героїчної боротьби сумських партизан проти фашистських окупантів, «Глибокі корені», «Глуховчане в ненужной войне» про фінсько-радянську війну, «Катюша», « Ад и ужас оккупации», «Бой в Черепашинской роще» та ряд інших.

Багато уродженців Сумщини, Чернігівщини, Героїв Великої Вітчизняної війни, партизан і підпільників, які самовіддано діяли в роки окупації на своїй Батьківщині і героїчно загинули смертю хоробрих, увіковічені в його статтях та публікаціях.

Будучи людиною дуже скромною, він не вимагав за свою подвижницьку працю ніяких винагород та пільг, бо був з тих патріотів, що не рвали вишиванки на трибунах, а натхненно, віддано і щиро працювали для людей і вносили в життя промінь великого і прекрасного.

Тату, тату! Ми вдячні Вам, дорогий наш, за щастя жити поруч з Вами і вчитись у Вас доброті та любові до людей, до рідного краю.

Володимир Петрович Задко зоставив нам з вами, прийдешнім поколінням духовний заповіт, в якому показав, як потрібно любити свою Батьківщину, вивчати, пізнавати та берегти рідний край, щоб доносити завжди до людей вічну і безцінну історичну правду.

P. S. Хотілось би щиро подякувати друзям батька – Юрію та Оксані Коваленко, Миколі Гурцу, Валерію Бєлашову, Юрію Кебцу, Андрію Гриценко, Віктору Заїці за розуміння, щире спілкування та допомогу в друкуванні творів батька.

Дочка — Надія Озерчук ,
м. Бориспіль , 10 лютого 2010 р.»

Володимир Петрович Задко

Володимир Петрович Задко

Володимир Петрович Задко

Володимир Петрович Задко

Володимир Петрович Задко



 
Поделиться с друзьями → 


Комментарии:


Пока комментариев нет.

Добавление комментария
Имя
Комментарий
**текст** - жирным, --текст-- - перечеркнутый, __текст__ - подчеркнутый
 
Вы можете редактировать свой последний комментарий

Введите символы,
изображенные на картинке,
в поле.
Введите символы, изображенные на картинке

*





Наш сайт участвует в проекте "Города Украины".