Глухов - гетманская столица. Тысяча лет истории.
http://hlukhiv.com.ua/search/

Загадкові історії з «легкої руки» Брюса

 (Просмотров2849 | Комментариев0) Версия для печати
Автор:  

312 років тому столицю Гетьманщини за наказом російського царя Петра І перенесли до Глухова. Більшість істориків це перенесення пояснювали тим, що Петрові І треба було тримати гетьманську адміністрацію якнайближче до російських кордонів для оперативного нагляду й контролю. Тому, мовляв, і обрали Глухів, а не Батурин, Конотоп, Ромни чи Н. Сіверський, які розташовані далі від кордону.


А український письменник Роман Іванчук у повісті «Орда», стверджує, що обрання такого невеликого міста столицею мало на меті ще раз принизити українців, знищити державницькі традиції…

З такою версією важко погодитись, адже в оточенні російського царя було чимало радників досить високої кваліфікації, один з яких — Яків Брюс і порадив Петру І обрати столицею Малоросії Глухів. Цей вибір був обґрунтованим, а Глухівський період в історії України (1708 – 1784 рр.) все більше привертає увагу провідних істориків.

Звісно, що царський астролог Яків Вілімович Брюс, автор численних книг з математики, фізики, хімії, астрономії, медицини, ботаніки, історії, мистецтва та інших, знав про енергетичну ауру міст і інші загадкові речі, пов’язані з розташуванням міст, які тільки сьогодні відкриваються нашим науковцям-біоенергетикам. Сьогодні дослідники таких явищ засвідчили досить потужну позитивну енергетику міста на відміну від Батурина, де зафіксовано чимало геопатогенних зон. До цього слід додати, що місто знаходиться на геологічному розломі, що проходить через Глухів, Київ, Львів!

Безумовно, як пише відомий вчений-дослідник сакральних споруд в Україні В. В. Вечерський, рівень соціально-економічного розвитку міста Глухова дозволяв прийняти столичні функції.

Містобудівна інфраструктура включала в себе значну територію, наявність площ для розміщення адміністративних установ, потужність укріплень, імпозантність забудови головних вулиць, величину майданів, монументальність центральних споруд.

Ось так з «легкої руки» Якова Брюса Глухів став не тимчасовою резиденцією правителів, як Чигирин, Гадяч чи Батурин, а протягом майже цілого XVIII століття повноцінною столицею тодішньої Української держави, виконуючи функції політичного, адміністративного, військового і культурного центру Гетьманщини.

До нас дійшли відомості про Я. Брюса як видавця календаря, який у народі називали «Брюсов календарь», а справжня назва якого «Календарь или месяцеслов христианский», виданий у грудні 1709 р. за матеріалами купця і астролога В. А. Купріанова. Цікаво те, що у передбачувальній частині календаря були не тільки прогнози погоди, але й передбачення, що стосувалось війн, зміни царствувань, стану економіки…

Що до інтелектуального портрета вченого, причетного до столичності нашого міста, то він намагався зробити непроникним для сторонніх свій внутрішній світ, його називали чарівником і магом, котрий створив літальний апарат, механічну людину (робота), знав таємницю еліксиру життя, умів перетворити свинець у золото. Тільки через 250 років до розв’язання проблеми створення «штучного золота» впритул наблизився колектив науковців, очолюваний академіком НАНУ Ф. Д. Овчаренком, колишнім випускником Глухівського педінституту.

Брюс любив дивувати своїх сусідів. Інколи він запрошував їх спекотного літа покататись на катку. Виявляється, до цього він взимку у своєму маєтку «Глінки» наказував засипати лід на ставку тирсою, а влітку цей теплоізоляційний шар змітали. Або навпаки: взимку заливав крижану поверхню ставу сірчаною кислотою, яка давала великий тепловий ефект, і катав гостей на човнах.

Після смерті Петра І він займався тільки наукою: переклав російською книгу Х. Гюйгена «Космотеорос», присвячену будові Всесвіту, написав «Трактат про рух планет», склав карту земель від Москви до Малої Азії, вивчав китайську і монгольську мови, видав російсько-голландський розмовник і мирно почив у Бозі на 65-у році життя.

А тим часом у новій столиці налагоджувалось життя: перебудовувалась гетьманська резиденція, з’явилась кам’яниця і адміністративні будівлі, облаштовувались садиби Генеральної скарбової канцелярії, Рахункової комісії, садиби представників вищої адміністрації… Відкривається співацька школа, будується палац гетьмана Розумовського, відбуваються вистави у гетьманських та ярмаркових народних театрах…

1786 року Глухів утратив статус адміністративного центру Лівобережної України, а через півстоліття цеглою з напівзруйнованої Малоросійської колегії замостили площі і вулиці міста.

Сучаснику! Коли ти проходиш старовинними вулицями, зупинись на хвилинку. Вслухайся в гомін століть. Адже ти крокуєш брукованими сторінками історії колишньої гетьманської столиці!



 
Поделиться с друзьями → 


Комментарии:


Пока комментариев нет.

Добавление комментария
Имя
Комментарий
**текст** - жирным, --текст-- - перечеркнутый, __текст__ - подчеркнутый
 
Вы можете редактировать свой последний комментарий

Введите символы,
изображенные на картинке,
в поле.
Введите символы, изображенные на картинке






Наш сайт участвует в проекте "Города Украины".